«Різна» Україна: що нас роз'єднує та що об'єднує?

                                                                    Конкурсний малюнок Лади Пікінер, смт.Слобожанське, Дніпропетровська обл.

Дуже часто відмінності між Сходом і Заходом України інтерпретують через цивілізаційні особливості цих регіонів. Так склалося історично, що Україна знаходиться між двома умовними цивілізаційними територіями – Європою та Азією, що в усі історичні віхи накладало свої відбитки на процеси інтеграції та розвитку. Як наслідок, в Україні існує суттєва різниця в світогляді населення і політичних еліт Сходу і Заходу, економічній орієнтації регіонів, політичних вподобаннях і баченні майбутнього. В період попередніх виборів стало звичним використовувати стару тезу про існування двох Україн: європейської Західної та проросійської Східної. Найбільш виразно проглядається особливість західних областей, які значною мірою зазнали впливу та розвитку у складі Австро-Угорщині, Польщі, Румунії, Чехословаччини. Регіон зазнав значного впливу західних політичних традицій; сильний культурно-політичний вплив Заходу він відчуває і до сьогодні у зв’язку із своїм прикордонним становищем. Тут значно глибше, ніж на Сході, відображені у суспільну свідомість ідеї незалежності, державності, специфічної української духовності. На відміну від східних областей, що відчули на собі тягар тоталітарного режиму, західні області, перебуваючи у складі Австро-Угорщини та Польщі, встигли набути хоч би якого досвіду існування при громадянському суспільстві.

Зазвичай, внутрішні територіально-регіональні відмінності всередині країни – це та ситуація, яка може виступити або основою для багатогранності економіки та культурно-соціальної складової країни та є стимулом до економічного зростання, або в силу недобросовісного втручання та розділення народу країни за мовними, етнічними, релігійними чи  політичними показниками може призвести до серйозних наслідків, що стають причиною внутрішніх конфліктів, суперечок на небажання йти на компроміси. Внутрішня різноманітність – це норма для більшості цивілізованих країн, особливо для великих за площею та тих, що межують з багатьма іншими країнами, до яких належить і Україна. Ці відмінності часто демонструють багатогранність культурного та економічного життя країни. Україна багата різноманіттям і, в той же час, це велика проблема для повноцінного розвитку, що породжує певні непорозуміння та суперечки між регіонами.

Проблеми економічного чи політичного характеру спричинюють появу внутрішніх конфліктів та непорозумінь між різними частинами країни, що в результаті може стати причиною суттєвого погіршення матеріального становища жителів країни та понизити рівень економічного розвитку суспільства загалом. Ті чи інші перестороги, що стримують територіальні громади від порозуміння та співпраці часто базуються на подачі неправдивої інформації чи недостатній інформованості населення, що, як відомо, в свою чергу породжує поширення неперевіреної інформації, домислів та викликає негативні наслідки. Географічне розташування, вплив суміжних країн, зокрема на прикордонні території, різне історичне минуле, особливості культури спричинюють певні відмінності на сучасному етапі розвитку територіальних громад в Україні. Різні території країни часто зазнають протилежного інформаційного впливу, що істотно впливає на  зміст інформаційного простору та визначає рівень і зміст інформаційно-технічної структури об’єктів, на які цей вплив спрямований.

Виборчі процеси в останні десятиліття наглядно демонстрували величезні відмінності між Сходом і Заходом України. В цей період виборів питання мовних, ментальних, релігійних та інших відмінностей традиційно переносяться зі сфери цивілізаційно-культурної на сферу політичну. І часто саме ці відмінності використовують різного роду політичні сили, щоб так чи інакше вплинути на потенційних виборців та перевести важелі впливу на свою користь. Інколи ця тенденція загрозливо посилюється активним втручанням в соціальні процеси, які  можуть виходити з-під контролю і загрожувати територіальній цілісності та національній безпеці України. Як приклад можуть слугувати три останні президентські вибори, коли в технологічних цілях штабами політичних опонентів активно використовувалася схема «розколу»,  «багатосортовості  українців»  та експлуатувалася ідея федералізму (фактично, у розумінні «сепаратизму»), що в результаті призвело до подій сьогоднішнього дня в окремих районах Донецької та Луганської областей та в Криму.

Така ситуація це не лише локальна проблема, яку можна вирішити незначним втручання та мобілізацією певних ресурсів. Ця ситуація становить загрозу територіальній цілісності країни та суверенітету держави загалом. Таким чином, щоб докорінно змінити ситуацію та повернути її в позитивне русло, необхідні якісні зміни у відношенні як звичайного українця так і представників політичних еліт до своєї держави. Можливими є наступні два шляхи розвитку ситуації. Більш імовірний, але менш якісний – об’єднання України відбувається навколо певних політичних фігур. Менш імовірний, але життєво необхідний – Україна йде в майбутнє з об’єднуючою загальнодержавною ідеєю. В країнах з розвинутою  цією ідеєю часто виступають так звані «стратегії розвитку», тобто концепції, які відображають ідеальну модель держави, якої треба прагнути, та поетапний прозорий шлях досягнення цієї моделі.

Враховуючи те, що в Україні на даний час в державі відсутня окрема політика щодо єдності країни, роль громадянського суспільства, представників недержавних організацій у цій сфері є визначальною. Спільне вирішення ідентичних чи схожих проблем виступає як об’єднуючий фактор для подальшої міжрегіональної співпраці. В процесі  реалізації спільних заходів та ініціатив виникає розуміння необхідності такої співпраці. Заповнюються окремі «білі плями» в інформаційному просторі та затираються і згладжуються гострі питання – ментальні, культурні, мовні. Демонстрація симбіозу представників громадськості, виконавчої влади, органів місцевого самоврядування різних регіонів з об'єднуючою метою - пошуку шляхів кращого розуміння, толерантності та врегулювання існуючих розбіжностей між регіонами є одним з шляхів подолання внутрішніх розбіжносте та подолання суперечностей між регіонами.

На сучасному етапі відбувається дуже повільний, важкий, але все ж поступовий процес єднання нації. Стимулом цьому послужила ситуація, коли представники всіх регіонів країни, незалежно від віросповідань, мови, етнічних приналежностей чи політичних вподобань, виступили єдиною силою на захист свободи та суверенітету рідної країни. Коли перед фактом зовнішньої агресії представники східних, західних, центральних, південних та північних областей пліч-опліч стоять на захисті своєї країни, життя своїх рідних та близьких. Саме така Україна є непереможною -  така, яку об’єднує велика національна ідея – єдина неподільна Україна. Національна ідея, яка б проголошувала, що ми є однією нацією, українською нацією зі своєю історією і традиціями. Українська ідея, національна ідентичність, розбудова української держави – це те, навколо чого мали б об’єднуватись українці з усіх регіонів, водночас зберігаючи свій діалект, традиції, культуру.

                                                         Світлу сонця радіє Буковина й Поділля.

                                                         І над краєм Донецьким в небі жайвір співа.

                                                         А з карпатського літа лине голос трембіти.

                                                         Все то є Україна - наша пісня жива.

                                                                                                            (автор - Степан Галябарда)

 

 

Зміст цього документу є одноособовою відповідальністю ГО «Асоціація економічного розвитку Коломийщини» і за жодних обставин не може вважатись як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.